Закрити

Про все на світі - Моє дивне хобі

Автор: Yevheniia13, 21 Травня 2017, 22:23.
Переглядів: 162, Коментарів: 2

Перш ніж почати розповідати про своє хобі, я хотіла би спитати вас. Як часто ви дивитеся у вікно? Не для того, щоб запевнитися у потрібності одягання теплого осіннього пальто чи в надії побачити поштаря із довгоочікуваною посилкою. Як давно ви спостерігали за грацією осіннього листя, що опадає з дерев чи за безперервним танком сніжинок, які, поєднуючись, утворюють єдиний білий шар. Хоча природа – не предмет моєї розповіді, дивитись ви можете на все, що завгодно. Є тільки одна обов’язкова умова – ви повинні мовчати.
Зараз спробую пояснити це детальніше, але для цього потрібно розібратися зі змістом. Що ми взагалі розуміємо під словом «мовчання»? В обивательському розумінні і навіть в науці мовчання прирівнюється до неговору і слово «мовчати» пояснюється через форму «не говорити». Хоча, як на мене, таке тлумачення не завжди виявляється вірним, тобто не завжди «мовчати» і «не говорити» означають одне і те ж. Наприклад, не говорю я приблизно 21 годину на добу, а мовчати можу 5 хвилин, хоча інколи, в особливо важкі моменти, моє мовчання може затягтися на годину.
Скільки пам’ятаю себе, я завжди любила мовчати. Думаю, раніше це був скоріше вимушений хід, спроба зачинитися від навколишнього середовища, з усіма людьми та проблемами. Звичка, відпрацьована та відточена з роками пізніше стала своєрідним хобі, засобом вираження своїх негативних емоцій. Для того, аби випустити свою злість та втому мені зовсім необов’язково кричати. Я думаю, набагато корисніше інколи просто помовчати.
Чесно кажучи, варто відмітити, що не завжди мовчання може привести до очікуваного полегшення, однак, особисто для мене, воно конче потрібне для впорядкування думок. Не знаю, щоб я робила, не вміючи мовчати, адже лише в такі моменти я можу залишитися сам на сам зі своїми судженнями, хибними та вірними переконаннями. Випадаючи із реальності, я можу зосередитися на власних ідеях, можу переглядати останні спогади, можу плакати чи сміятись – не важливо. Знову та ж сама єдина умова – я повинна мовчати. Тобто мовчати повністю, не розмовляти навіть зі своїм внутрішнім голосом, а це зазвичай видається досить суттєвим обмеженням.
Хоча мовчання теж буває різне. Якщо чесно, інколи мені здається, що я могла б створити власну класифікацію мовчань. Мовчання примусове чи невимушене, хвилинне чи довготривале, легке чи із важкими роздумами. Найбільше я люблю дощове мовчання. Злива завжди налаштовує на потрібні думки, і, звісно ж, на потрібне мовчання.
Як і будь-які інші хобі, моє теж вимагає багатьох зусиль. Не дарма сучасний український письменник Андрій Будкевич казав: «Немає нічого складнішого ніж простота, хіба – що, тільки мовчання…» Насправді ж, мовчати по справжньому не так вже важко, потрібно просто знайти той самий предмет, атмосфера якого буде налаштовувати вас на потрібний лад. Для когось це книга, дивлячись на обкладинку якої неодмінно хочеться помовчати, для когось – певне місце чи навіть людина. Як ви вже зрозуміли, я теж знайшла свій предмет – це вікно. Хоча, звісно, вікна теж бувають різні та налаштовують вони на зовсім різні мовчання. Але не будемо заглиблюватися в теорію цього процесу, доки ви не прийняли мене за зовсім божевільну. Скажу лише, що багатьом із нас не завадило би зайнятися таким хобі та, хоч інколи, помовчати...
Tetiana08 21 Травня 2017, 22:28
Дуже цікаве хобі!smiley
larochka101010 07 Серпня 2017, 16:10
А ось і наше хобі http://testportal.ucoz.com/load/konkurs_quot_pedagog_novator_quot/konkurs_quot_pedagog_novator_2017_roku/08/25-1-0-526

Реклама